ПОТО́ЧИНА, и, жін., діал.
1. Струмок. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Словник Грінченка); Ноточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 26).
2. Видолинок. Дехто.. починав уже заглядати до Борислава, нипати по мочарах та поточинах, розвідувати у селян, чи.. не надибали більше тої «кип’ячки» (Іван Франко, VIII, 1952, 349); Пас він козу дома, пас межами та поточинами (Марко Черемшина, Тв., 1960, 71).