ПОТОЧУВАТИСЯ

ПОТОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОТОЧИТИСЯ, точуся, точишся, док. Похитуватися, мало не падаючи (від поштовху, удару, сильного переживання і т. ін.). Іван попереду з гармонією у руках, виступа козирем, Хведір за Іваном п’яний, поточується (Панас Мирний, V, 1955, 212); Він поточується під важкою ношею, спотикається, падає, проте не кидає (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 95); Хатні двері відчиняються — стріча кума на порозі… Хапко аж поточивсь — молодиця, як зоря! (Марко Вовчок, VI, 1956, 286); Поліцай ударив Женю в спину прикладом, вона поточилася (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 157);  * Образно. Нема гірше, як бурлаці: куди попхнуть, туди й поточишся (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 88).
 Поточитися назад — відхитнутися, податися назад. Турн перший зацідив Енея, Що з плеч упала і кирея, Еней був поточивсь назад (Іван Котляревський, I, 1952, 291); Побачивши Данила, Катерина здивовано нахмурила брови, злякано поточилась назад (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 180).