ПОТЛІТИ

ПОТЛІТИ, іє, док. Зазнати дії тління, зотліти (у 1 знач.) повністю або в багатьох місцях. Ані роду, ні родини, Ні дворища, ні хатини; Те в землі давно потліло, Те з пожежею злетіло… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 270); — Я ще не помру, — обізвалася через силу Тетяна. — Е, куди тобі вже, сестрице, жити, коли печінки чисто потліли! — зітхнула Горпина (Любов Яновська, I, 1959, 58); [Оленчук:] Ми темні, ми грубі, одіж на нас потліла,.. проте ми… теж люди… (Олесь Гончар, II, 1959, 356);  * Образно. Маренням стались химерним. Попелом встигли потліти Думи мої (Павло Грабовський, 1. 1959, 353).