ПОТЬО́К, у. чол., розм.
1. Цівка, неширокий потік рідини. Піт котився з їх потьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (Нечуй-Левицький, I, 1956, 335); Розгойдане море, вже брудне і темне, наскакувало на берег і покривало скелі, по яких по тому стікали потьоки брудної спіненої води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391).
2. Слід від рідини, що тече або текла по чому-небудь. Байдуже йому було про все, байдуже про сонце, що палило, мов огнем, про піт.. що зоставляв чорні потьоки по його старому виду (Панас Мирний, I, 1954, 282); Забруднений рефлектор промивають чистою водою, а потім просушують. Потьоки і плями, що утворилися після просушування, видаляти протиранням не рекомендується (Підручник шофера.., 1960, 184).