ПОТІТИ, ію, ієш, недок.
1. Виділяти піт; покриватися потом. Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів. Вулкан потіє і трудиться (Іван Котляревський, I, 1952, 209); Людина, яка довго перебуває в умовах високої температури, потіс, втрачаючи при цьому не тільки воду, а й білки, вітаміни, мінеральні солі та інші необхідні для організму речовини (Вечірній Київ, 7.VIII 1957, 2);
// перен., розм. Працювати, робити що-небудь, витрачаючи багато сил. Робітники потіли, а пани з того жиріли (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 343); В будні вона [молодь] тут не дуже потіла над роботою (Іван Франко, VII, 1951, 22); — Над задачкою потіємо? Не виходить? Що ви зараз проходите, дроби? (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 46).
2. Вкриватися вологою від пари, що осідає. Окуляри потіють на холоді.