ПОТІСНИ́ТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Змусити посунутися, відсунутися. * Образно. Клуб у їхньому селі — новий. Він би без сорому став поруч міських, а деякі й потіснив би високим цегляним плечем (Юрій Мушкетик. Серце.., 1962, 55);
// Примусити відступити, відійти кудись. Павло сів відпочити і пригадав, як колись він ніс цією стежкою консервовану кров, а ворог саме пішов в атаку й потіснив матросів до скелі (Василь Кучер, Голод, 1961, 440).
2. Тіснити якийсь час.