ПОТІ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Тіпати якийсь час.
ПОТІПА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Очистити від сторонніх домішок тіпанням усе або багато чогось (стебла льону, конопель і т. ін.). На́ тобі круг прядива: щоб ти його пом’яла, потіпала (Словник Грінченка).
2. перен. Побити кого-небудь (звичайно палкою). — Мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 112).
3. перен. Зробити виснаженим, підтоптаним, пошарпаним. Життя таки добре потіпало його (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 125).