ПОТЕРТЬ

ПО́ТЕРТЬ, і, жін., збірн. Подрібнені тертям часточки чого-небудь. Через усю казарму попід стіною стояли неприбрані поли; на полах валялась солома й потерть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 201); — Коли коневі бракує солом’яної потерті, то нема що згадувати про овес… (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 123); Годуємо [гусей] більше мішанками з таких кормів: вівсяна, просяна або гречана полова та потерть сіна бобових трав (Сод. твар., 2, 1956, 38);  * Образно. Словесна потерть;  * У порівняннях. — Центральна рада що?! — гримів він. — Дмухнути — вона й розсиплеться, як потерть! (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 255).
 Стерти (потерти) на потерть — тручи, подрібнити на найменші часточки, на порох. Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть (Словник Грінченка); Стертися (потертися) на потерть — внаслідок тертя подрібнитися на найменші часточки, на порох. Вже було розідрано кільки суконь на паннах, вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть — як хтось покликав музик в велику надвірню хату (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145).