ПОТЕРПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до потерпіти. В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 16).
2. у знач. прикм. Який зазнав чогось важкого, неприємного, дістав фізичну або моральну травму. На стінах висіли в позолочених рамах картини: ведмеді в лісі, буря на морі — страшні хвилі ось-ось поглинуть купку потерпілих людей (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 223); * Образно. Сава біжить до майстерні взяти потрібні запасні частини для потерпілого трактора (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 14);
// у знач. ім. потерпілий, лого, чол.; потерпіла, лої, жін. Людина, що дістала фізичну травму, зазнала матеріальних втрат, кривди і т. ін. У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий.. Не пам’ятає, як кинулась на допомогу потерпілому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 11); Я приготувався слухати нарікання й докори і вже думав про те, як би знайти якесь добре слово для потерпілого, підтримати його в біді (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 265).