ПОТЕЛІПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Теліпати якийсь час; потрясти. Він потеліпав скринькою в повітрі, щоб чуть було стукання того, що було в її середині (Іван Франко, VIII, 1952, 16); Тадик потеліпав термосом, у якому замість кави булькотіла самогонка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 428).
2. у сполуч. із сл. язиком. Балакати, теревенити якийсь час. — Ну, ти, потеліпай мені язиком… — для годиться нагримав Семен (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 92).