ПОТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док.
1. неперех. Тарабанити, стукати по чомусь якийсь час. Кульницький нервово потарабанив пальцями по столі, щось думаючи (Михайло Стельмах, II, 1962, 141).
2. перех., розм. Понести або повезти кого-, що-небудь кудись. — Хто ж її потарабанить до того Городця? (Любов Яновська, I, 1959, 193); «Слухай, служивий, однеси сього попа є прірву; я тобі десять рублів дам». Солдат того попа на оберемок, потарабанив! (Україна сміється, I, 1960, 159).