ПОТА́ПЦІ, ів, мн.
1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); — А я у молочко потапців нароблю! — Сказала Хівря тут (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 135); — Потапці, щоб ви знали, це хліб з водою, та сіллю, та цибулиною всуміш, а сковородинка — смажений на сковороді ячмінь (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 52).
2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки. На закуску подають також потапці — підсмажений хліб з помідорами, сиром, салом та ін. (Українські страви, 1957, 62).