ПОСВИСТАТИ, свищу, свищеш, док.
1. Те саме, що посвистіти. Бронек — веселий, моторний гімназист — здвигнув плечима, помахав паличкою, посвистав (Леся Українка, III, 1952, 661); Левко в задумі посвистав, походив по ґанку (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).
2. розм., рідко. Почати текти, бити сильним струменем (про рідини). Так кров і посвистала з руки (Словник Грінченка).