ПОСВЯТИТИСЯ 1, свячуся, святишся, док., церк. Стати освяченим після виконання відповідного релігійного обряду.
♦ [І] вода не посвятиться; [І] паски не посвятяться без кого, заст. — те саме, що Вода не освятиться без кого (див. освячуватися). [Вася (вичитував):] Підписались срібло-злато церковне брати: Смик Серьога, Копистка Мусій та Парасковея… [Голос:] І сюди вскочила! [Другий:] Аякже! Без неї й паски не посвятяться! (Микола Куліш, П’єси, 1960, 41); Вести приїжджих гостей випало на долю Семену Бойкові, до нього вчепилася й дружина, — без неї, бач, вода не посвятиться (Юрій Яновський, Мир, 1956, 144).
ПОСВЯТИТИСЯ 2 див. посвячуватися.