ПОСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСВЯТИ́ТИСЯ, ячуся, ятишся, док.
1. церк., заст. Ставати освяченим.
2. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання; висвячуватися. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився (Номис, 1864, № 210); — То щоб святе письмо учити Дозволено учителям Не тим.. що в попи посвятитись Засягли права, а усім (Панас Мирний, V, 1955, 290).
3. тільки недок. Пас. до посвячувати 1—4.