ПОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвітліти. Мирон посвітлілими очима дивиться на свою одиначку — він любить її (Михайло Стельмах, II, 1962, 72); Ганна Михайлівна уповільнила крок, а далі й зовсім зупинилась із виразом простодушної цікавості на посвітлілому обличчі (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 81).
ПОСВІТЛІЛИЙ
Тлумачення слова