ПОСВА́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посватати 1.
2. у знач. прикм. Який посватався. Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком, кого у піддружі.., а молодого не треба було вибирати, бо Василь, її посватаний жених, був тутечки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 93);
// у знач. ім. посватаний, ного, чол.; посватана, ної, жін. Особа, що заручилася. Після сього посватаних і посадили, звичайно, на покуть, на посад (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 73).