ПОСВА́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посварити.
2. у знач. прикм., перев. мн. Які посварилися. Молодий пророк-співець, що саме надійшов од Вавілона, кидається межи двох посварених пророків (Леся Українка, II, 1951, 134);
// у знач. ім. посварені, них, мн. Ті, що посварилися, перебувають у сварці. Мінявся [орендар] жартами, посварених мирив, Одному кланявся, а з іншим говорив (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 125).