ПОСУВОРІШАТИ, аю, аєш. Док. до суворішати. Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 86); Аптип враз посуворішав і так глянув на них [дітей], що всіх шістьох наче звіяло з долівки — так проворно випурхнули на лежанку, а з неї — на піч (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 9);
// Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя). Насторожились бійці біля гармат у вишняку: раніше стрілянини цієї не чути було. Посуворішали обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 287).
ПОСУВОРІШАТИ
Тлумачення слова