ПОСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. посуплять; док., перех.
1. Нахмурити, насупити.
2. у сполуч. із сл. голова. Схилити, похнюпити. Хоч би півслова промовив [Василь]: голову посупив, руки поклав під стіл і ні до кого нічичирк (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 28).