ПОСУХА

ПОСУ́ХА, и, жін. Брак дощу влітку, що призводить до висихання ґрунту і загибелі рослинності; засуха. Погода змінилась, настала посуха, земля висохла так, що під ногами дзвеніла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); Давно-давно колись була страшна посуха; навколо пересохли ставки, криниці, джерела й струмки, і навіть земля почала горіти від безводдя (Михайло Стельмах, I, 1962, 576); У південному степу великої шкоди врожаю кукурудзи завдає посуха (Хлібороб України, 6, 1970, 18);  * Образно. — Одно погано: вода розливає, а в горлі посуха! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 138);  * У порівняннях. Наумиха не плакала. Горе посухою впало на її очі, висушило сльози (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123).