ПОСУ́ДИНКА, и, жін. Зменш.-пестл. до посудина. Мар’ян побачив біля дверей рушник і думками полинув до Фросини, вболіваючи, що не зміг покласти на вікно хатини хоча б якоїсь пілки і посудинки з водою (Михайло Стельмах, I, 1962, 182); Вже помилки бути не могло: та маленька, смоляно-чорна посудинка, що її в першу мить Тоня й не впізнала без паруса, то ж їхній був човник, їхній баркасик, що його тепер вітер тихо, ледь помітно, але безповоротно відгонив у море (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 241).
ПОСУДИНКА
Тлумачення слова