ПОСТУПУВА́ННЯ, я, сер.
1. рідко. Те саме, що поступ. Сьогодні у Польщі відбуваються події величезної політичної ваги, які визначають дальше поступування країни до встановлення справедливого соціального ладу і разом з тим ще більше покріпляють дружбу польського народу з народами Радянського Союзу (Максим Рильський, III, 1955, 320); Горький.. надавав особливої ваги ролі особи в історичному поступуванні людства (Радянське літературознавство, 2, 1971, 14).
2. діал. Поведінка, поводження. Тілько того можна вважати розумним чоловіком, хто добрими ділами, працею і чесним поступуванням здобуває собі вічну надгороду і добру пам’ять у людей по смерті (Іван Франко, IV, 1950, 140); Підлий трус [боягуз] махнув, зрікаючися відповіді, рукою і замість усього почав оправдувати своє негідне поступування (Ольга Кобилянська, II, 1956, 318).