ПОСТУКОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до постукати. Як стихло трохи, Соня раптом постукотіла олівцем по столу (Андрій Головко, I, 1957, 156); На встигла Тамара доторкнутися пальцями до дверей і злегенька постукотіти, як з кімнати почувся голос (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 71);
// Піти, поїхати із стукотом, викликаючи стукіт. — Добрий вечір, — відказала [дівчина] приємним співучим голосом і швидко постукотіла каблучками по коридору (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 16).
ПОСТУКОТІТИ
Тлумачення слова