ПОСТРОЧИ́ТИ, строчу, строчиш, док.
1. Якийсь час строчити, шити на машині.
2. перен., розм. Почати швидко писати.
3. перен., розм. Почати стріляти з кулемета, автомата і т. ін.;
// Стріляти якийсь час. Івашко построчив з автомата в один бік і кинувся по ходу сполучення (Петро Панч, Іду, 1946, 59).