ПОСТРЕ́ЛЯНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до постреляти 1, 2. — Як ти будеш пострелян, порубай, Ой хто ж тобі раноньки промиє? (Павло Чубинський, V, 1874, 876); * Образно. Ой, я постреляна, порубана словами, душа моя на рани знемагає (Леся Українка, I, 1951, 221);
// у знач. прикм. Старости та хлопи.. несли на дрючках постреляні серпи та дикі кабани. Безліч набитої дичини здивувала панів (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 93);
// постреляно, безос. присудк. сл. — Не плач, мати, не журися, Не дуже його порубано, не дуже його постреляпо (Павло Чубинський, V, 1874, 948).
ПОСТРЕЛЯНИЙ
Тлумачення слова