ПОСТОВИЙ 1, а, е. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (Олесь Донченко, V, 1957, 9);
// Який стоїть на посту, на парті. Постовий міліціонер піднімає, руку, щоб зупинити машину (Радянська Україна, 9.XII 1960, 3);
// у знач. ім. постовий, вого, чол. Той, хто стоїть на посту, на варті. Постовий неквапливо крокував по мосту, вдивляючись у гладінь ріки (Вечірній Київ, 5.I 1960, 3).
ПОСТОВИЙ 2, а, е, церк. Прикм. до піст. Зліг він лише місяць тому, в такий же надвечірній час, коли рідко і тоскно дзвонив постовий дзвін (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 318).