ПОСТОГНУВАТИ

ПОСТОГНУВАТИ, ую, уєш, недок. Стогнати стиха час від часу. Хвора жінка важко дихала і стиха постогнувала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 345); Ранені в руки та голови сиділи під будами. оббризкані власною кров’ю, і, постогнуючи, чекали допомоги (Мирослав Ірчан, II, 1958, 227); Мати прокинулась. Спираючись на лікоть і постогнуючи від ревматичного болю, звелася і сіла в ліжку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 88);  * Образно. Старий розмальований дерев’яний ослін, наскрізь продірявлений шашелем, аж постогнує під вагою доброго десятка чоловіків, які тісно усілись і димлять самокрутками (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 12); Вітер завива понад річкою, постогнує, тихо верба (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 12).