ПОСТОГНА́ТИ, стогну, стогнеш, док.
1. Стогнати якийсь час. Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 4);
// перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час. Одначе вони постогнали, погомоніли й таки мусили платить (Нечуй-Левицький, III, 1956, 226).
2. Застогнати. Спазма витягала, здавалося, всі нутрощі наверх. Яка мука! Зіна спробувала постогнати… (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 80).