ПОСТІЛЬЦІ́, ів, мн. (одн. постілець, льця, чол.), заст. Зменш.-пестл. до постоли. Сидить шевчик на стільці, На кумові постільці Пришиває латку (Степан Руданський, Тв., 1959, 218); Постільці на ногах [у діда] ніби є, ніби нема, в усякім разі, такі, взуваючи котрі, гуцул каже: «О, відей [відай], за рік постоли треба буде» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 358).
ПОСТІЛЬЦІ
Тлумачення слова