ПОСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постелити. Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, постеленій біля порога (Ярослав Гримайло, Вибр., 1955, 87); Сидиш у салоні і пишеш листа і знаєш, що постіль уже постелена, і підеш спати, коли захочеш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 349); * Образно. Цілу ніч тривала ця нелегка переправа по хистких сріблястих доріжках, постелених місяцем.. через Дніпро! (Олесь Гончар, II, 1959, 287);
// постелено, безос. присудк. сл. [Прісцілла:] Ходи, ходи, татусю, там для тебе давно постелено (Леся Українка, II, 1951, 376).
ПОСТЕЛЕНИЙ
Тлумачення слова