ПОСТАВНИ́К, а, чол.
1. церк. Великий церковний свічник; ставник. Двір [панський] палав. Горіли вже й стрункі тополі, гейби свічки на поставниках в церкві (Мирослав Ірчан, II, 1958, 90).
2. заст. Велика свіча. Над о. Гервасієм вже правило аж чотири попи, всі в чорних ризах; в головах йому поставник горів (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 77); Отець його підійшов папотемки к одній зовсім чорній стіні і засвітив дві грубії, давнії свічі, звані поставниками (Іван Франко, VIII, 1952, 155).