ПОСТАТЬ

  1. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
  2. П
  3. ПО
  4. ПОСТАТЬ
Тлумачення слова

ПОСТАТЬ 1, і, жін.

1. кого, чия. Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (Іван Франко, VI, 1951, 379); Був [князь] невеликого зросту, ціла його постать була дуже аристократична, рухи зграбні й поважні (Леся Українка, III, 1952, 501); Твоя розмова, постать і вигляд твій — Все разом свідчить: римлянин (Микола Зеров, Вибр., 1966, 338);
//  перев. з означ. Тіло, тулуб, стан кого-небудь. Він мусив з ними шукати гриби, насилу згинаючи свою ситу постать у білому підряснику (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 320); Вся постать у неї тремтіла, голова трусилася, сльози рясно-рясно посипались з закритих очей (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Міцна й струнка, незважаючи на свою огряднувату постать, ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 36);
//  Будова тіла; статура. Тілько ж і Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 106); [Микита:] Що ж він — на вроду кращий від мене, чи розумніший? Чи постаттю, чи хистом взяв? (Марко Кропивницький, I, 1958, 74); Дочка ще зберігала гінку дівочу постать, але плечі в неї закрутішали, груди набухли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 509).

2. перев. у функції підмета. Якась людина, хтось (звичайно про незнайому людину або про того, кого важко впізнати, розгледіти здаля, в темряві і т. ін.). На переднім плані три постаті (жінка, дівчина і дівча-підліток) сумно сидять над погаслим багаттям (Леся Українка, II, 1951, 147); У задимленому сяйві ліхтаря ледве можна було побачити, як біля ковша вовтузились тьмяні постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 146); Погляд Наринського притягла до себе невисока постать, що прямувала заводським подвір’ям до лабораторій (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 18);
//  У сполуч. із означ. дівоча, жіноча, чоловіча тощо або з ім. у род. в. виражає відповідну назву людини (людей) за статтю, родом діяльності і т. ін. На нічному зоряному небі виткнулась ставна парубоча постать і зникла по хвилі в густих бур’янах по той бік тину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 336); В ліві двері обережно заглядає закутана жіноча постать (Іван Кочерга, II, 1956, 362); І нараз — людська постать! Людина? Тут? Де лише скелі і дикий звір? ..Ні. не може бути! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 314); Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки снували по коліях (Андрій Головко, II, 1957, 439).

3. перен. Особа як носій певних соціальних та особистих рис, ознак тощо. Може, й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого Кобзаря (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 48); Постать видатного українського прозаїка І. С. Нечуя-Левицького в останні роки привертає дедалі більшу увагу дослідників (Радянське літературознавство, 6, 1971, 30);
//  Видатна особа, визначний представник кого-, чого-небудь.
//  шаную кожного народу Історичні постаті і дати (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 55); Після виходу «Плуга» Павло Тичина став однією з найпомітніших постатей української радянської поезії (Поезія і революція. 1956, 141).

4. Уявний образ кого-небудь. І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей (Леся Українка, I, 1951, 97); Перед очима в Панаса невідступно стояла кумедна постать гладкого пана в постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45); Снилися Юрасеві Хмельницькому гетьманські клейноди. Та коли він уже взяв у руки булаву, перед очима виросла постать батька, і Юрась закричав, заметався на постелі (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 96).
 У (в) постаті кого, чого — в образі кого-, чого-небудь. [Саня:] Взагалі мужчинам не варто вірити, а вам і надто. Вам он, навіть любов уявляється в постаті якоїсь балерини (Леся Українка, II, 1951, 33).

5. Персонаж літературного твору; художній образ. Ся постать [у повісті О. Кобилянської] узята цілком з життя і робить враження портрета (Леся Українка, V, 1956, 43); Частіше й частіше з’являлася в його [Т. Шевченка] творах і постать кріпака, кинутого в казарму паном, щоб без перешкод оволодіти його дружиною або нареченою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 293); Традиційною постаттю для інтермедій і вертепу був образ солдата (Радянське літературознавство, 1, 1963, 112); Центральна постать твору;
//  Скульптурне зображення кого-небудь; статуя. Посеред площі величезна будова, ще не скінчена: ..велетенські постаті богів з невикінченими емблемами на головах (Леся Українка, II, 1951, 242); Нарешті полум’я освітило й куточки хижі, в одному з яких — за вогнищем — стало видно глиняний приступок, а на ньому дерев’яні постаті Перуна й Волоса (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8); Стоять на Карловім мосту гігантські скульптурні постаті, суворі святі і воїни, дивляться на яскраво прикрашені набережні, на спокійні води синьої Влтави (Олесь Гончар, III, 1959, 457);  * У порівняннях. На човні, як велетенська чавунна постать, ще довго стояла Соломія, спершись на кіл та вдивляючись у чагарник, де разом з Остапом зникало її щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338);
//  Зображення людини на малюнку, картині. Висунув [Дорошенко] з-під стіни насеред кімнати мольберт з картиною олійними фарбами. Іще не зовсім закінчена. Деякі постаті на ній були накреслені ще самою вуглиною (Андрій Головко, II, 1957, 193).

ПОСТАТЬ 2, і, жін. Смуга, ділянка ниви або поля, що її, працюючи, обробляв один жнець, полільник тощо. Микола став жати на своїй постаті поруч з Нимидорою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Спинився він косу погострити, глянув позад себе : самі снопи лежать на постаті, нема непов’язаного, а Гаїнка стоїть і втирає рукавом піт із чола… (Борис Грінченко, II, 1963, 455); Панський економ, молоденький загорілий панич, показав політникам постать на буряках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 32);  * Образно. — Ти, певно, в управителі полізеш? — якось глухо запитав він. — Атож! Ширша постать — більше нажнеш (Панас Мирний, I, 1954, 341); Не мені у ріднім полі постать добирати, де поставила зла доля. — мишу в поті жати… (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 128).
Займати (зайняти) постать див. займати.