ПОСПОРИТИ, рю, риш, док.
1. Вступити в суперечку з ким-небудь. Ївга було часом і поспорить,.. і на батька стане гримати: зачим [нащо] таку волю йому [синові] дає (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 255); Соловейко з зозулею поспорили, чий голос солодший, а їх обох кішка піймала, поки вони співали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 245);
// розм. Посперечатися на гроші, яку-небудь річ і т. ін.; піти в заклад;
// рідко. Посваритися з ким-небудь.
2. перен. Не поступитися кому-, чому-небудь у чомусь. [Прокіп:] Ми свою землю ще як слід не розбудили. А коли розбудимо красугію нашу, ми весь Радянський Союз заллємо пшеницею, а по винограду поспоримо з самим французом (Олександр Корнійчук, II, 1955, 94).
3. Спорити, сперечатися з ким-небудь якийсь час. Отак поспорять, покричать; ..та й розійдуться (Панас Мирний, I, 1949, 184).