ПОСПЛУ́ТУВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посплутувати.
2. у знач. прикм. Який сплутався, став сплутаним. Йшла [Левантина] швидко поміж величезними стовбурами старого лісу. Зрідка тільки розривалося вгорі посплутуване гілля (Борис Грінченко, II, 1963, 292).