ПОСПІ́В’Я, я, сер., заст., рідко. Спів. Гучно і зично роздалося серед хати святе поспів’я (Панас Мирний, III, 1954, 84); Срібні акорди, що з серця знялись, Як я в поспів’я їх втілю?! Райдужні мрії, що з ними злились, Як їх вловити зумію?.. (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 110).
ПОСПІВ’Я
Тлумачення слова