ПОСОЛЬСЬКИЙ

ПОСО́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до посол і посольство. За «Глухівськими статтями» гетьманові заборонялись безпосередні дипломатичні зв’язки з іноземними державами, але гетьманським представникам дозволялось бути присутніми на посольських з’їздах, де вирішувались питання, зв’язані з Україною (Історія УРСР, I, 1953, 287);
//  Власт. послові. Посольська гідність.
▲ Посольський приказ, іст. — у Росії XVI — початку XVIII ст. — центральна державна установа, що відала в основному дипломатичними зносинами з іноземними державами, а також здійснювала керівництво такими приказами, як Малоросійський, Смоленський тощо; будинок, де була розміщена ця установа. Палюче сонце лилося крізь вікна посольського приказу (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 271).