ПОСНУВАТИ 1, ую, уєш, док., перех.
1. Снуючи іштки, виготовити основу тканини. Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку. А як спряла, Поснувала — Полотна шматок Наткала (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 55); * Образно. Срібну павутину місяць поснував серед тих осінніх, серед шерхлих трав (Ростислав Братунь, Вересень, 1949, 26).
2. перен. Обплести, огорнути, оповити і т. ін. багато чого-небудь, у багатьох місцях. А бір стоїть, як і стояв, Стоїть, — нікуди не двигнеться, І мох коріння поснував, І, як лилося, Ворскло ллється… (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 360).
ПОСНУВАТИ 2, ую, уєш, док., розм., рідко. Те саме, що посновиґати. Дід, мов біла тінь, поснував коло куреня, обійшов кругом пасіку, щось шепочучи собі під ніс (Панас Мирний, I, 1954, 172); Терентій поснував по подвір’ї, передумуючи, де йому найкраще збути непевне добро (Михайло Стельмах, I, 1962, 498).