ПОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Який посмутився, став засмученим (перев. про всіх або багатьох). [Пані:] Та й чого це ви всі такі посмучені? Чи, може, й досі боїтеся того пройдисвіта? (Степан Васильченко, III, 1960, 214);
// Який виражає смуток (про очі, погляд, обличчя). І що за такі славні часом казки, що то за смішні такі! І дуже б багато вони [діти] сміялися й тішилися, коли б їм не мішало неньчине обличчя — таке обличчя помучене та посмучене (Марко Вовчок, I, 1955, 290).
ПОСМУЧЕНИЙ
Тлумачення слова