ПОСМІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до смілішати. Був [Дмитро] важким і незграбним, та, випивши дві чарки, посмілішав (Михайло Стельмах, II, 1962, 368); Він сидів кілька хвилин, заглиблений у своє, солдати спершу мовчали, а згодом посмілішали. За кілька хвилин розмова стала невимушеною (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 303); Макар Муха посмілішав. — Про колгоспи ніхто не знав, а я от довідався (Петро Панч, II, 1956, 87).
ПОСМІЛІШАТИ
Тлумачення слова