ПОСМА́ГЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до посмагнути.
2. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Горить [Катря] уся в жару, очима сухими дивлячись гаряче в сутінь і посмаглими губами у спразі все шепоче — «пити» (Андрій Головко, II, 1957, 362).