ПОСЛУШНИЙ

ПОСЛУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що слухняний. А я, молода та послушная, Свого свекорка та послухала (Павло Чубинський, V, 1874, 689); І що вже був [сирота] тихий, послушний! Кому Чим може, услужить (Іван Франко, XIII, 1954, 413); — Не дивіться, що вона така худенька та ніби квола, — погладжувала мати дівчинку по голові. — Вона в мене жвавенька, послушна, найміть, люди добрі… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 109);
//  кому, чому. Який добре піддасться управлінню (про машини, механізми тощо). Машини усі послушпі Людині, одній людині В оперативній будці (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 8).