ПОСЛУ́ШНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням послушини; слухняність, покора. З семи років хлопчиків [спартанських] віддавали до державних шкіл. Вони жили в казармах і ділились на загони. Читати й писати їх майже не вчили. Головну увагу звертали на послушність, розвиток сили, спритності та витривалості (Історія стародавнього світу, 1957, 91).
ПОСЛУШНІСТЬ
Тлумачення слова