ПОСЛУХНЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слухняний. Розумний та послухняний був (Словник Грінченка); Родивсь [Б. Сметана], як Моцарт, — з музикою в серці І в пальцях, ще з дитинства послухняних (Максим Рильський, II, 1960, 289).
ПОСЛУХНЯНИЙ
Тлумачення слова