ПОСЛІ́ПЛИЙ. а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посліпнути, посліпти. З одинадцяти стріляло п’ятеро, та й ті закривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Юрій Яновський, II, 1958, 226); * Образно. Для кособокого, ріденького проміння Вузьким замком висить кістляве, зле вікно Зі скельцями, посліплими давно (Микола Бажан, Роки, 1957, 212).
ПОСЛІПЛИЙ
Тлумачення слова