ПОСЛА́ННИЦЯ, і, жін.
1. розм. Дружина посланника (у 1 знач.).
2. книжн., заст. Жіночий рід до посланник 2. Як бог послав по неї смерть з косою, Вона [вдова], з-за столу вставши, в мить одну Зневажливою відвела рукою І словом проч [геть] посланницю страшну (Максим Рильський, Зим. записи, 1964, 46).