ПОСКУ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поскубти. Альоша перебирав худими пальцями жорстку поскублену шерсть свого приятеля [собаки] (Іван Микитенко, II, 1957, 202); Чорний, обідраний, кривий, без повороти, без крил, з пошарпаною та поскубленою гнилою покрівлею, він [вітряк] скрипів, тремтів увесь і з кожним подихом вітру все дужче та дужче хилився набік (Любов Яновська, I, 1959, 317).
ПОСКУБЛЕНИЙ
Тлумачення слова