ПОСКУ́БАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поскубати, поскубати. Мені шкода побитого і поскубаного зяблика (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 86).
2. у знач. прикм. Не пишний, не рясний, не густий і т. ін. Вони сиділи з нею на лавочці у поскубаному міському саду (Натан Рибак, Час, 1960, 714).