ПОСКРИПУВАТИ

ПОСКРИПУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз неголосно скрипіти, видавати скрипучі звуки. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); В кутку монотонно поскрипував цвіркун (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 35); Сніг під ногами поскрипував (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 219);
//  чим. Викликати скрипіння, утворювати скрип чим-небудь. Колісник, ведучи під руку Паташку, поскрипував на увесь коридор своїми чобітьми (Панас Мирний, III, 1954, 275); Не спав.. сусіда політрук. Ночами йому, видно, гіршало, бо чути було, як він зітхає в темряві, стримуючи біль, поскрипує зубами (Олесь Гончар, III, 1959, 177);
//  безос. Був погожий вечір. Брав мороз. Під ногами поскрипувало (Ярослав Гримайло. Кавалер.., 1955, 103).