ПОСКО́РЧУВАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поскорчувати.
2. у знач. прикм. Який скорчився (про багатьох). Під ранок узгір’я, як поле бійки, вслалося поскорчуваними тілами сонних (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 253).
ПОСКОРЧУВАНИЙ
Тлумачення слова